Які бувають пам’ятники

Стрес від спогадів про втрату близької людини не дозволяє підійти до замовлення пам’ятника так само раціонально, як ми купуємо інші дорогі речі. У цей час якось ніяково наполягати на своїх побажаннях і обговорювати ціну. Навіть уважно читати договір — і то не кожен стане, осоромлюється. А якщо це вперше (дай Бог, щоб востаннє), то ми й зовсім губимося, яким робити пам’ятник і де його замовити.

Отже, якщо грубо, то пам’ятники бувають двох видів: традиційні та будь-які. В Україні, Росії та Білорусі класичний пам’ятник — це вертикальна плоска стела, часто із закругленим або скошеним верхом, з розширенням догори чи донизу. Іноді з рельєфним декором, наприклад із православним хрестом.

Пам’ятники, які ми назвали «будь-які інші», — це обеліски, погруддя, статуї та скульптури, абстрактні композиції, фігури з кованого заліза, меморіальні комплекси, необроблені брили… Все що завгодно…

Яка різниця між гранітом та мармуром?

Граніт та мармур – обидва природні камені, але є ряд особливостей, які зумовлюють відмінності між ними.

Зовнішній вигляд граніту дуже відрізняється від мармуру. Граніт – гірська порода зернистої структури, яка впливає на характеристику каменю. Саме від розміру зерен залежить міцність та атмосферостійкість граніту. Граніт має цілий ряд плямистих квітів, різноманітне забарвлення та відтінки каменю проявляються завдяки кварцу, польового шпату, слюди, які входять до його складу. Мармур – карбонатна порода, складається з кальциту або доломіту, або з обох мінералів. Як правило мармур має сірувато – білий або кремовий колір та безліч вен, які проходять крізь нього. Проте наявність домішок (силікатів, оксидів заліза і графіту) надає мармуру найрізноманітніших кольорів: жовтих, коричневих, червоних, зелених, чорних.

Завдяки своїй структурі граніт довговічніший, твердіший та міцніший камінь ніж мармур. Він стійкий до атмосферних впливів, хімічних речовин, подряпин та утворення плям, легко чиститься. Мармур чутливий до високих температур та кислото містких розчинів. Розміщення гарячого посуду, проливання кисло містких рідин може пошкодити камінь. Мармур нестійкий до подряпин. З цих причин граніт частіше використовується для зовнішнього облицювання, на кухні, підлогах, сходах, а мармур більш доречний у ванних кімнатах, в облицюванні камінів, стін всередині приміщення тому, що створює легкий та унікальний образ

Тобто надгробок може бути будь-яким? Правил немає?

Саме так. Вимоги цвинтарів тут зводяться до того, щоб надгробний пам’ятник був надійно встановлений на могилі, не перевищував заданих габаритів, не заважав доступу до сусідніх ділянок та не ображав почуття інших відвідувачів. Але про традиції оформлення та релігійні канони – трохи пізніше.

Виходить, пам'ятник можна зробити яким завгодно?

З поправкою на матеріал: він впливає на технологію роботи із зображеннями, як потім встановлювати надгробок, чи довго простоїть, як виглядатиме через десять, п’ятдесят, сто років. Матеріал визначає і терміни, і вартість робіт із виготовлення.

І все ж таки, на практиці, з чого роблять пам'ятники?

Більшість пам’ятників – із натурального каменю: граніту чи мармуру. Це надійно і виглядає благородно, гідно, солідно. Гранітний пам’ятник – найдовговічніший, і догляд за ним мінімальний. Мармур примхливіший, зате тут повна свобода в сенсі дизайну: статуї, рельєфи, скульптурні квіти, хрести і так далі. До того ж, кольори та текстури мармуру різноманітніші, ніж у граніту.

Дорого виглядає, але чи дорого він коштує?

Так, такі пам’ятники дорожчі. І роблять їх тільки на замовлення: готових чи з крошки пам’ятників майстерні не пропонують. Вибір визначається бажанням ексклюзивності. Кування прикрасить найреспектабельніший меморіальний комплекс. Хрест із кованого заліза — актуальний сьогодні елемент оформлення православних надгробків для тих, хто не обмежений у засобах. Розкішно виглядають фігурні вставки, аксесуари та елементи.

Але чи є й штучні матеріали? Полімерграніт, литий камінь

Під час розпилу натурального каменю на блоки та плити залишається крихта. Її змішують з клейкою субстанцією, і виходить пластична та в’язка маса. Масу цю виливають у форму для заготовок і там вона застигає. Залежно від того, яка крихта і які загусники взяті за основу, вийде або полімерграніт, або мармур литий. Полімерграніт завжди чорний, а забарвлення литого мармуру нескінченні. Але принцип той самий.

І наскільки це місно?

Досить-таки. Конструкція простоїть десятиліття. Іноді, щоправда, клієнти скаржаться вицвітання поверхні. Це трапляється під прямими променями сонця, якщо лицьова сторона стели звернена на південь. Штучний камінь поступається терміном служби мармуру чи граніту. Але й ціна такого пам’ятника нижча.

Головне, у гонитві за дешевизною не впасти в крайність. Наприклад, пам’ятники з бетону це вже сумнівна економія. Бетонний пам’ятник, який стоїть просто неба, і в спеку, і в холод, під вітром, дощем і снігом, швидко покриється тріщинами та зруйнується! Крім того, на жаль, доводиться говорити й про це, в бетон можуть намішати будь-що. Тому бетонний пам’ятник із мармуровою крихтою – це лише тимчасове рішення. Його доведеться замінити на щось міцніше.

З матеріалами вияснили... Поговоримо про елементи дизайну?

Давайте. Отже, ми вибрали форму та матеріал – це визначає й технології нанесення зображень.

Найстаріший, надійний, перевірений і, можна сказати, вічний спосіб – ручне гравіювання на камені. Зубилом. Гравіювальник у цьому випадку робить, по суті, те саме, що й скульптор. Це трудомістка та порівняно дорога робота, зате результат збережеться на віки. Фото на пам’ятнику вручну вам сьогодні вже не виб’ють: цей спосіб добрий лише для тексту і годиться тільки кам’яним пам’ятникам.

Більш сучасні способи – лазерне або піскоструминне гравіювання. В обох випадках зображення для перенесення беруть із комп’ютерного файлу. Лазер дає більш детальну картинку, але з часом вона може затиратися, тому що ямочки в камені виходять невеликими, поверхневими.

Піскоструй робить більш глибоку вирубку, але ним не можна нанести фотографію – спосіб підійде для трафаретних, контурних зображень. Монохромну графіку можна нанести чи не на весь пам’ятник, перетворивши поверхню стели на картину. Можна зобразити не лише портрет, а й пейзаж, натюрморт, професійні чи релігійні символи.

Альтернатива є: нанести зображення та текст на окрему табличку чи меморіальну дошку, а вже її прикріпити до стелі пам’ятника. Для кольорового фото використовують фотокераміку чи фото на емалі.

А яка між ними різниця?

За результатом – жодної. І в тому, і в іншому випадку фотографію наносять на керамічну або фарфорову заготовку, яку потім годинами запікають при температурі під тисячу градусів. Така картинка, не вицвітаючи, збережеться десятиліття.

Не можна назвати сучасною технологією

Технологія стара, але працює. Фотокераміка – надійний спосіб зробити довговічну кольорову фотографію на пам’ятнику. Як і друк на деколі. Це щось на зразок перекладної картинки, яку роздруковують на спеціальному папері, а потім шар із зображенням «перетягують» із паперової основи на керамічну заготівлю та лакують… Але потім все одно у піч на добу!

Давайте обговоримо традиції та канони оформлення пам'ятників!

Ми вже згадували, що ніхто не може заборонити оформити пам’ятник на вашу думку. Єдина загальна вимога – вказати на пам’ятнику повне ім’я покійного. Але, крім громадянського права, існують закони та іншого порядку. Зокрема, вимоги релігії чи конфесії. До речі, буває, прагнучи зобразити емблеми та знаки віри, замовники мимоволі порушують церковний канон.

Наприклад, багатьом здається, що православна пам’ятка — це стела, прикрашена християнською символікою. Зображення церкви, наприклад.

Але канонічна православна пам’ятка — це лише хрест.

Як мінімум, дерев’яний хрест має стояти на могилі першого року після поховання. Церква не забороняє вільне оформлення: можна намалювати на стелі хоч ікону, хоч космічну станцію. Але схвалення такого надгробка для православного віруючого не отримає.

Тобто якісь заборони на зовнішній вигляд пам'ятників все ж таки існують?

Для звичайних міських цвинтарів немає. Формальні вимоги є лише для особливих цвинтарів або дільниць, наприклад, для військовослужбовців. В інших випадках при замовленні надгробної пам’ятки ви обмежені лише своєю фантазією. Ну і своїми ж власними уявленнями про те, що допустимо, а що ні.

Наприклад, одна з новинок в оформленні пам’ятників – QR-код. Це невелика піктограма, яка працює так само, як і будь-який штрих-код. Ви фотографуєте її на смартфон і через зашифроване в QR-коді посилання переходьте на сайт або сторінку пам’яті, присвячену покійному. Поки що QR-коди можна зустріти лише на могилах відомих особистостей. Сторінка пам’яті в інтернеті та QR-код на пам’ятнику або поряд з ним дає можливість відвідувачам могили дізнатися про покійного більше.