Епітафії

№1

Ти в інший світ пішов так рано,

Лиш тільки пам’ять про тебе жива.

І вся наша туга і вся наша рана

Не поміщається в прості слова.

№2

Горе наше не зміряти, 

І сльозами не змити.

Ми тебе (вас), як живого

Будем вічно любити.

№3

Осиротіла наша хата,

Нема тебе, твоїх очей.

Ніхто до нас тебе не верне,

Хоч ми і плачем кожен день.

№4

Спустіться тихо на коліна

І сумно голову схиліть.

Прийдіть до мене на могилу,

Із світу звістку принесіть.

№5

Твій вічний сон 

                     наш вічний сум.

№6

Тому, хто дорогим був при житті,

Від тих, хто пам’ятає і сумує.

№7

Глибокий сум і вічна пам’ять

Назавжди залишаться з нами.

№8

Любимо,

            Пам’ятаємо,

                    Сумуємо.

№9

Нехай вітер тебе заколише,

Ніжну пісню співають пташки.

Спи спокійно – ми будем молитись

За спасіння твоєї душі.

№10

Ми дуже любимо тебе, наш сину

І вічно в небеснім царстві ти живи.

Колись, у вічності зустрінемось з тобою,

Лиш це одне вгамовує наш біль.

№11

Так рано пішов ти, залишивши нас,

Забравши і щастя і радість з собою.

Пробач же нам, рідний, наш любий навік,

Що ми не змогли доглядіть за тобою.

№12

Для всього свій час і година своя,

Кожній справі під небом:

Час родитися і час помирати.

№13

Зіронько наша ясна, ти у житті був прекрасним,

І хоч доля роками тебе обділила.

Для нас ти завжди будеш

Ніжним, добрим, ласкавим, малим.

№14

Пройдуть роки, спливуть тумани,

Над світом знов зійде зоря.

Та не зітруться тії рани,

Що принесла нам смерть твоя.

№15

Душа не винесла тяжкої втрати,

За внучкою у вічність відійшла.

Ми будемо вас завжди пам’ятати,

Рідненька наша мамо і бабуню дорога.

№16

Зупинись, прохожий, пом’яни мій прах.

Бо я вже удома, а ти ще в гостях.

№17

Як хочеться почути слово “тату”.

І відгукнутись: “Діточки, я тут ”.

№18

Ой тату, тату! Словами не висловити,

Сльозами не виплакати нашу щиру і палку печаль.

№19

Як скоро день за днем летить,

Життя мов хвиля пробіжить.

Турботам всім прийде кінець,

Покличе в вічність нас творець.

№20

Нехай проходять роки й дні,

А серце все болить за вами.

Ми голови схиляємо в журбі,

Земля вам пухом, тату й мамо.

№21

Той день, коли твій погляд згас

І серце перестало битись.

Став найстрашнішим днем для нас

І ми не можем з цим змиритись. 

  №22

Пішов від нас ти дуже рано,

Ніхто не зміг тебе спасти.

На серці в нас глибока рана

Поки живі ми – з нами ти.

№23

Немає вас, тату, та досі зігріті

Ми вашого серця незгасним теплом.

№24

Найдорожчій, єдиній, найріднішій людині,

Що подарувала нам життя, 

Це вам ,наша мамо, цей дарунок останній.

Ви в наших серцях вічно жива.

№25

Спіть спокійно, рідний тату,

В темній хаті в далині.

Нехай шум дубів зелених

Не тривожить ваші сни.

№26

Вже не прийдеш  ,як то колись,

Так звично – жвавою ходою.

На юній грані час спинивсь,

Сумують рідні за тобою.

№27

Тобі, наша люба, кохана, рідненька.

Від тих, хто тебе любить ,пам’ятає, сумує.

№28

Наші душі болять, а серця наші плачуть.

№29

В той день, коли Ісуса розпинали,

Коли за нас страждав він на хресті.

Твої синочку муки закінчились,

В земному тимчасовому житті.

№30

Пішов від нас ти в вічний спочинок,

В самому розквіті життя.

Пішов ти в вічність, де прийом гостинний,

В висоти неба голубого, до Отця.

№31

Недолюбив ти, недомріяв,

Не оцінив красу життя.

Єдиний сину, гордість і надія,

Чому назад немає вороття?

№32

Тебе ніколи не забудем,

Стискає душі наші жаль

Ти радість всю забрав з собою,

Залишив нам одну печаль.

№33

Є сила, що може забрати з життя,

Та з пам’яті рідних – ніколи.

№34

Минають дні, минуть і роки,

А ти не приходиш до нас.

Сину, наш сину, люба дитино,

Забрала тебе страшна домовина.

Тебе ми чекаємо ночі і дні,

Прийди на хвилину, хоча б уві сні.

№35

Біль серце стискає, плаче гірко душа.

Більшого горя немає, як втрата твого життя.

№36

О земле! Не тяготи його собою,

Він так любив життя і дорожив тобою.

Завчасно сонечко його зайшло,

Як мати й батько, дай йому своє тепло.

№37

Ти був для нас неначе пташка,

І щебетав, як соловей.

Без тебе жити сумно й важко

І серце плаче ніч і день.

№38

Синочку мій, стежинку я до тебе протоптала

Гіркими сльозами її я поливала

Синочку, як сильно тебе я любила.

Та вберегти  тебе я не змогла.

№39

Сон страшний яснії очі закрив 

І вуста вже не вимовлять й слова.

Вірить я не хотів, що не стало тебе,

Твоєї ласки, тепла і любові.

№40

Хай тихо скотиться сльоза,

Зате, що ти колись була.

За руки невтомні з мозолями,

Тепло душі і ніжне серце мами.

З великим сумом і думками,

Ми завжди з вами .

№41

 Ты ушел от нас непростившись,

Не вернешся ты больше домой.

Если бы знал ты, сыночек,

Как больно и грустно

Без тебя, наш любимый, родной.

№42

Живым тебя представить так легко,

Что мертвым просто невозможно.

№43

Спасибі за невтомні руки золоті,

За мудрість, доброту, безсонні ночі.

Усіх нас в неспокійному житті

Оберігають рідні ваші очі.

№44

Дорогий(а) наш(а) …..

Сумно нам без тебе.

Ти до нас не прийдеш,

Тільки ми до тебе.

№45

Вічний спокій душі твоїй, сестричко.

Пам’ять про тебе священна для нас.

№46

Глибокий сум і вічна пам’ять

Назавжди залишаться з нами.

№47

Безмежне горе, страждання, печаль.

Тяжка розлука, жорстока, невблаганна смерть.

Мов серце вирвала з грудей

Єдиного синочка, чоловіка, татка, внука.

№48

Рано змучилась ти від життя

І пішла у неблизьку дорогу.

Як догнати тебе?

Як вернути тебе?

Яке слово промовить до Бога?

Як живою була, нас усіх берегла,

Тільки я не зберіг твого щастя.

А тепер ні злоба, ні молитва раба,

Не вернуть уст солодких причастя.

А де мама?Пита наше любе дитя,

Що сказати їй? Я не знаю.

Ранить душу її я не можу, повір,

Набрехати не маю я права.

Ти прийди з далини, увійди в мої сни.

Я благаю тебе, ти пробач, ти прости,

А у снах приходи, приходи!

№49

Довше прожити на думці було.

І може прожив би, та сонце зайшло.

№50

Померла ви, наша матусю

В самому розквіті життя.

І в серці нашому навіки,

Вам вже не буде вороття.

№51

Тернисту дорогу без долі і щастя,

Пройшли ви на нашій землі.

Тож вічную радість і небо любові,

Хай Бог милосердний дарує вам всім.

№52

Земная жизнь сложна и скоротечна

И близких провожать безмерно жаль.

Хранить твой образ будем вечно,

И память добрую, и вечную печаль.

№53

Вічні небеса Бог  дарує нам,

З вірою в Христа будем жити там.

Після днів земних, після днів сумних

З радістю ввійдемо до небес святих.

№54

Не віриться, але насправді сталось,

Нема тебе, а навкруги краса.

Життя зі скелі каменем зірвалось,

І чорним маревом покрились небеса.

№55

Чому так рано обрій твій погас?

І так раптово ти ішла від нас.

Та доки будем ми на світі жити,

Не згасне пам’ять, не зів’януть квіти.

№56

Обірвалась, замовкла струна,

Лиш тремтять недоспівані звуки.

Є у небі країна свята,

Де не буде печалі й розлуки.

№57

Душа спочила…Відійшли турботи,

Покинув біль, тривога відлягла.

Нема куди спішить – нема роботи,

А ти без неї й миті не могла.

Була ти дуже гарна, енергійна.

За все життя спочиночку не знала,

Так щиро обробляла землю рідну,

Так тонко пряла, ткала, вишивали.

…Минуло все. Полинула у вічність,

Не вернеться мирськая суєта.

Відпочивай, вповай на Божу милість,

До другого пришествія Христа.

№58

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Ризький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

№59

Глибокий сум і добра пам’ять

Назавжди залишаться з нами .

№60

Ми стежку до вас протоптали,

Сльозами її полили.

Ми всі вас дуже любили,

Однак вберегти не змогли.

№61

Не забудемо тебе(вас) ми ніколи,

Пам’ять вічна у наших серцях.

Але важко і гірко до болю,

Що тебе(вас) вже нема поміж нас.

№62

 Такого щирого, простого,

Такого рідного, як ти.

Такого доброго нам сина,

Ніколи більше не знайти.

№63

Немає стільки крапель в морі

 І степ немає стільки роз.

Щоб виплакати наше горе,

Рясним дощем пекучих сльоз.

№64

Трагічна була ця хвилина,

Годинник життя зупинився.

Це зупинилося серце сина.

О світе темний, сколихнися.

№65

Вибачайте мені всі живущі,

Тихим словом мене пом’яніть.

Сіллю, хлібом вгощаю насущним,

На могилі моїй розділіть.

№66

Тим журавлям нема чого журитись, 

Старий вожак додому приведе.

А от мені вже буде тільки снитись

 І молодість і літо золоте.

№67

Ти так любив життя,

Та довго не прожив.

Лиш невимовний сум

Навіки нам лишив.

№68

Не забудем тебе ми ніколи,

Пам’ять вічна у наших серцях.

Але важко і гірко до болю.

Що тебе нема поміж нас.

№69

Для тих, хто рідний був і дорогий.

Від тих. Хто буде вічно пам’ятати.

№70

Навіки в серці і думках.

№71

Царице небесна, заступнице миру.

Ти матінку нашу благодаттю покрий.

№72

Слезами не вернуть тебя назад.

Тяжелей утраты не бывает.

Рок судьбы жесток, невыносим

И на сердце боль не утихает.

№73

Так скоро-несподівано.

Як пісня неоспівана.

Життя скінчилося твоє.

№74

Не ждіть мене, мої діти.

Не в зимі, не в літі.

На могилі моїй садіть гарні квіти.

Пам’ятайте, прожила я мало на світі.

№75

Куди пішли Ви, мамо мила,

Ви нас сиротами лишили.

Як промінь передчасно згас.

Хто приголубить, втішить нас.

№76

Блаженні ті, що помирають в Господі.

№77

Болить душа і сльози ллються,

Стражданню нашому нема кінця.

Вас вже в життя не вернути.

Бо сил таких у нас нема.